ранім-ранком,
стежкою
у старому лісі:
все –
у росі́
проз ла́пи сосно́ві – сонце…
промені – під го́стрим кутом:
кожна кра́пелька сяє щирим золотом…
сяє!
присутність Духа Святого
явля́є,
Світло! - фокусу́є і розплітає
на прозі́рчасті кольори́ – діамантом…
ранком,
у травневому лісі –
світлозву́ками
сонце грає в росі:
гармонійні акорди і гами
веселкою
семистру́нною
бринять розси́пчасто під ногами…
ранкова роса -
природний о́сад...
і нічого дивного:
взаємодії
тепла і холоду конденсат...
уважно якщо ж придиви́ться,
увібрати її
проз довірливо-навстіж одкриті зіниці –
проя́вить себе
вселенської Єдності пли́нна Краса
і Відпові́дностей таємни́ці:
людство –
на поверхні планети – роса,
сві́тлому́зика –
гама кольоро́воголо́са…
і кожна окрема краплинка –
вбирає і відбиває
Істину Божу,
під - самій тільки їй одній -
власти́вим куто́м,
і сяє-звучить
у Гармонії – щирим золо-том,
мі́ниться і ряхти́ть
неповторно огра́неним
діамантом…
……..
ні,
я – не вчитель, не філософ, не маста́к…
можливо – не поет… різномані́тності зара́ди –
антропо́морфізо́ваний пита́льний знак…
роси́ короткоча́сної крапли-на…
може й невдало, але саме ТАК
за Творчим Замислом – огранена…
31.10.2013
людина-росинка...не впаде сонця промінчик на неї - не засяє...хіба не філософія-відповідь?!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цілком! так... не засяє - але світ у себе вбере... під тільки їй даним "кутом зору"... а тоді сонце вип"є росинку, а тоді знов буде "пора осідати", конденсуватися - і якогось разу - промінчик на неї обов"язково впаде... отоді вона (росинка) - стане поетом...)))
дякую Вам, пані zazemlena - дякую весело і щиро...
і кожна окрема краплинка –
вбирає і відбиває
Істину Божу,
під - самій тільки їй одній -
власти́вим куто́м,
І ніби це розумієш, і ніби це знаєш,
та все рівно вражає проста правда життя
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так.. правда життя проста - ми "єдність різноманітності", більше того - "єдність неповторностей"...))) могло б бути цікаво, якби не привнесений примус до стандартизації... біороботизації... дякую Вам, Yana Тymur...
ваша глибинна поезія, Валю, заставляє задумуватися над кожним словом
Браво!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ланочко... якось я так... ну, якщо б я іначе як - то вже було б мені не цікаво і ніби я лукавила б... думаю, моя "музика" - занадто камерна, але - така... якщо ж Вам цікаво разом зі мною, то я дуже рада Вам... тут просто картинка така - колись я була нею вражена - у Пущі Водиці, тоді іще конвалії цвіли... і роса - просто горіла в променях проз розлаписті соснові гілки... так якось я у той ліс увійшла тоді - у мить таку... кожна краплина - як справді діамант "розплітала" невидиме всітло на видимі чіткі кольори...)))