Вирок смертний проголосили,
а він усе мовчить...
Не вірні що не вірять в Божу силу
чекають на таку жадану для них мить.
Терпить і лагідно приймає,
Святе Христове серце.
І злоби нетримає,
а звідусіль кричали вперто.
- Розпни його, розпни... Розпни...
- Який ж він цар!?...
- Розпни пилат... Розпни...
- Та дай йому одну з найвищих кар!
Та він не слухав,
як на смерть його зсудили
і люд сповнений Божим духом,
дививсь услід йому нещиро...
Поклали Хрест на плечі,
тяжкий його тягар... Аж присідає...
його безсонний вечір,
наяву все викладає.
І Хрест його на землю повалив,
та думка про спасіння підіймає
людей Христос так полюбив,
проте він піднімаєтся, йде далі.
А тут його встрічає мати,
Марія Діва
втрата сина... Найдорожча втрата...
Та мало хто в його невинність вірить...
І спільний біль душі єднає,
сповнена жалю картина
серце кровю обливає...
Матінки Марії за свою дитину.
Ісус упав...
Знесилля наступило,
кат на Семеона показав
та виніс варок.
- Підняти Хрест й допомогати!
Болять Хрестові руки...
Та він за нас життя віддати
готовий ці терпіти муки.
Пригнітившими словами підганяють
бють у спину батогами,
і що роблять то незнають!
В душі немавши тями.
Уже піт лізе в очі,
підбігла Вероніка,
помогти Ісусу хоче
поступок кращий цей за ліки!
Із шматочком рушника,
лице від крові обтирає
й відбилась голова,
червоним кольором кров обтікає.
Тягар із ніг збиває вдруге,
дорога довга та незтерпна
виснажує та мучить,
та для нього головніша жертва.
Ніхто не захотів допомогти піднятись...
Усі лиш глузували!
засуджені кати сьміялись,
а жінки у сумі сльози витирали.
Плачучи над ним,
Ісус перед ними зупинився
- Хто буде дорожити Образом Святим!
Тому він б явився.
Казав щоб вірили!
- І будете Святими в небі,
небесними гуляти лугами та плодами спілими.
- Віра в рай приведе.
- А там життя є вічне!
- Все що хочеш буде твоє.
- Живіть ви в мирі і непопадете в потойбіччя...
- Тут розум ваша зброя.
Утретє впав Христос,
товпа з боків реве. - Розпни! Розпни
і пророцтво Семеонове збулось,
страшною силою у плечі бють кати...
Виднієтся Голгота,
хочется води напитись.
Та він шахрай є для народу...
Ніхто не дасть й краплиною обмитись.
Знімають одяг
жорстокі поряд очі,
і додають ще більше болю...
Ісуса смерті хочуть.
Принижений. Трісе все тіло,
жовчю напивають
ті хто йому колись так вірив,
вінок терновий натягають.
Пилат наказує. - Розпяти,
кладуть на Хрест Ісуса
і тіло пробивають цвяхи,
він за людські гріхи померти мусив.
Били цвяхи в руки!... Ноги...
Поміж розбійників посередині
які важкі смертельні муки,
на себе принімає за твої й мої провини.
Простив розбійника який розкаївся,
прибитий на Хресті молився
за тих хто навертаєтся,
без злоби на людей дивився.
- Прости їм Господи!...
- Вони що роблять то незнають
плакала Марія та апостоли,
вони Ісуса вже втрачають...
Тут потемніло...
І тьма на землю впала,
небо з жалю посивіло
й хмари вітер люто гнали.
Ісус піднявши голову сказав:
- Здійснилось! І помер...
Декілька людей сльозами вмились
та чи є такі тепер?...
Земля тряслася,
бачивши що сталось
ненависників юрба потрохи розійшлася
а небо блискавкою накривалось.
Творилось непередбачене
і той хто Бога розіпяв,
істинно побачивши побачене.
- Це справді Божий син сказав.
Померлого з Хреста знімали
а мати рани цілувала,
тулила до грудей і обнімала
а очі сил вже плакати не мали.
Поклали в гріб та каменем закрили
та він воскреснути всім обіцяв,
та мало хто в його повірив силу
та він обіди не тримав.
І так і сталось. Він Воскрес!
На третій день уранці-рано,
його любов до нас без меж
любити люд свій не настане!
23 вересня 2012 року...
