Там, де багато світла,
Там, де нема чужих очей,
Тебе побачила – розквітла
І спокій втратила ночей.
Мене несуть, немов на хвилях,
Думки самотніх вечорів,
Перечепляються на шпилях
Старих і дужих яворів.
І мовчки захитають каруселі
Моє бажання і мою знемогу,
А поряд десь нічні борделі
Втамовують твою тривогу.
