БІЛА ДУША
На білому полі,
на білих вітрах
Стоїш одиноко,
обліплена білим.
І виє десь поруч,
мов віхола, страх,
І біла печаль
розстеляє свій килим.
А щастя немає,
замерзло в снігу,
Хоча виглядала
від ранку до ранку.
Та з білого болю
черпаєш снагу
Й під свист завірюхи
співаєш веснянку.
