Свячені яблука на Спаса
В корзині бабця принесла.
Та все в умі попова ряса,
Що – страх! – полатана була.
– Ото не мала вже досади
Селом пускати поговір, –
Це дід, потягши самосаду,
Відкашляв диму повен двір.
На призьбі тепло, як у грубці,
Про холод гадки ще нема.
Сидять собі старенькі вкупці,
А в очі дивиться – зима.
