Пам"ятаєш, люба, нашу осінь,
Ту, що нам подарував сам Бог -
Золотавих барв різноголосся,
А посеред осені - ми вдвох...
Осінь, осінь
Тихо догора...
Осінь, осінь -
Ніжності і спогадів пора.
Двоє невагомою ходою,
Обійнявшись, осінню ідуть.
Впізнаю у них я нас з тобою,
В них кохання наше впізнаю.
Хай не все, що мріялось, збулося
І не поєднала доля нас,
Та у нас була чудова осінь -
Неповторний, незабутній час.
Осінь, осінь,
Мов ліловий сум .
Осінь, осінь
Я до тебе у піснях несу.
В спогадах я бачу знову й знову
Осені мереживо -шиття
І тебе з букетиком кленовим,
Що ідеш через усе життя.
Осінь, осінь...
А на серці щем.
Осінь, осінь
В спогадах, навіяних дощем.
Дуже гарно... 
