Збиваючи шпильки
Об гори-бруківку,
Спішилась вона на здибанку.
Натерла мозолі,
Стомилась доволі,
Немов після танців-гулянки.
Аж тут таке діло:
Дощем задощило.
Тому він подумав собі:
Вона же не прийде,
Із дому не вийде.
Чи їй зараз то в голові?
Була би здибанка
До самого ранку,
Якби не цей дощ проклятущий.
Стояла, стояла,
Ще довго чекала.
А потім зраділа, тому що
Знайшла си другого,
Цілком випадково –
Знайомство на вулиці Львова.
На двох парасоля.
А може, і доля?
Де втратиш, там знайдеш ізнову.
20.06.2012р.
