Які ми легкі на підйом…..
Нам мовний блуд підносять як приманку.
І двійочник, що власної не знав
Вже диригує очманілим балаганом.
Відколи світ пішов на манівці
І щоб злочинців всіх не об’єднати
Питання мови дошкуляє всім,
Стає предметом торгу і дебатів.
Та дурисвіти поміж нас завжди
Готові із знічев’я панувати.
На рідній мові нам плетуть байки
Допоки не пролізуть в депутати.
А ми, наївні, віримо усім…
Нам аби вміли обіцяти:
Чи злодій, чи грабіжник, чи купець –
Не вміємо лукаве відрізняти.
Тож як спілкуються магнати – королі,
Якою мовою їх діти вміють розмовляти,
Що їх об’єднує, яка у них мета
Коли ровесники їх гинуть в резерватах!
Шалений і зіпсутий до останку світ
Ми зможемо лишень тоді здолати,
Коли ми мову правди осягнем
І ближньому не станем зла бажати.
Від нас скривають правди шлях,
Бо силою нам зло не подолати.
І кожен мусить знати те,
Як Вищий Розум буде поступати:
«Народам чисті дам вуста
Не будуть правду зневажати.
Залишать зброю назавжди,
Закони Божі стануть поважати!»
