Ввижаються дракони, Знамення мерехтять в очах. І вже здається, що це я. Проте я знаю, що не ДЛЯ – але ЧОМУ квіткам поклони приношу і складаю, і стою, замріявшись: у кожній з них я бачу милую мою, чарівную мою Оленку. 07.02.2003 (на лекції в КМАПО)
ID: 297284 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 02.12.2011 00:13:33 © дата внесення змiн: 02.12.2011 00:13:33 автор: Розбишака
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie