Як ниє серце, в домі ще висить
Гнітюча тиша і скандальний сморід.
Тяжіє сумнів і мені болить,
Що відтепер не будемо ми поряд.
І переймаюсь в сутінках одним:
Навіщо почуття зганьбили чисті?
Я так не вірив витівкам твоїм,
Що схоронили все в пожовклім листі.
А лист надії вже давно зів’яв,
Він тихо скнів в мінливому загалі.
Запізно той листок я в руки взяв,
Тепер би не страждав в німій печалі.
