Я можу розчинитися в іншому, забути про слова, говорити не те,що думаю і бути зовсім чужою…Я перестану вірити своїм обіцянкам, проігнорую всіх близьких і помру, помру з розпачу, бо ти краєш моє серце, зводиш з розуму і ласкаво посміхаєшся…Я перестану вірити, викину на узбіччя свої принципи і мрії…та не перестану кохати!
Я – порожня…я не відчуваю тої радості, того щастя і тих очей…тебе нема в мені і це знищує мене зсередини. Я втомилися від думок і розчарувань, хочу бачити тебе.Таких як ти більше не роблять, ти один і той, інший, не замінить тебе…ніколи,чуєш? Я ненавиджу цю порожнечу, бо вона гнітить мене, забирає мої сили…
Ти не побачиш моїх заплаканих очей і не згадаєш про мене. Я полечу з вітром далеко від всіх людей, а ти назавжди будеш у мене у душі, я пам’ятатиму тебе, всі твої слова і погляди…годі мовчати,говори зі мною! Живи тим, чим живу я, розчинись в мені, будь поряд, моя доля, розділи мої радість і смуток, поверни мені мій світ, будь моїм, кохай мене…!
Благаю не зрадь, не знехтуй мною, бо це знищить мене…Я живу тобою, ти – мій. Не сперечайся…таке не трапляється дарма. Я не шкодую про минуле, але й втомилася жити майбутнім…Хочу щоб ти був поряд сьогодні, щоб моє серце пашіло від вогню кохання, я мрію, знову починаю мріяти, згоріти в тій клятій пожежі!
Я впала на коліна перед тобою і мені всеодно що думає він…я прошу тебе сядь поряд. Не забувай мене, мрій про мене щодня і не спи щоночі, лізь на стіни від пекла самотності разом зі мною, падай, бийся об землю щосили,розбивай руки вкров….і кричи!...від нестерпного болю, та знай мені в стократ гірше…Я вже загубилася в цьому світі…Просто іди поряд, дихай нашим повітрям,забудь себе, стань божевільним і зведи з розуму мене…
Навіщо я все це пишу?!...я щиро твоя…і нехай я розчинилась у ньому, я не буду з ним, я буду завжди з тобою,я потону в твоїх очах і загину в твоїх рятівних обіймах…
ID:
269207
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.07.2011 14:51:22
© дата внесення змiн: 08.07.2011 14:51:22
автор: Редактор
Вкажіть причину вашої скарги
|
