Передчуваєш смерть, а може, тільки осінь.
Останній літній день, немов останній день.
Якби не це, то може, ти не відчула б досі
Такий солодкий присмак липневих череш́ень.
Або як несміливо( очей боялась може?)
Зайшла у тиху річку, немов зайшла у сон.
А з берега сестра, так на русалку схожа
Все кликала до себе, до себе у полон.
А Рось собі плила, миналася, як літо
Із твого тіла сонця стираючи сліди.
І, випливши на берег, ти не могла зігрітись
І знала,що удруге вже в річку не ввійти.
Передчуваєш смерть, а може, тільки осінь.
Немовби павутинням заплутано думки,
І може через це ти ще не знаєш досі,
Чи хочеться померти , чи , може, лиш втекти...
