коли помирає день
місто вдягає жалобу ночі,
ховає в повулках темних
заплакані змучені очі...
і зносить штучні квіти
до статуї матері божої,
і править нічну панахиду
з самотніми перехожими...
і тужить до шостої ранку,
втирає сльозу жовтим листом,
а потім радіє світанку,
який воскрешає день в місті...
