П’ЄДЕСТАЛ ГІДНОСТІ ПОЗА МЕЖАМИ СТАТУТІВ
(Присвячено Владиславу Гераскевичу)
Олімпіада війни зупиняє,
Ця ж не дає і пам’ять вшанувать,
На старт спортсмена все ж не допускає –
Взяла́сь його дискваліфікувать.
Та Влад стоїть, тримає пам’ять в серці,
Її не знищить сила чи наказ,
На шо́ломі, ті імена, що в смерті,
Їх світлий дух лишився серед нас.
Хоч МОК закрив йому до старту вихід,
Він не схилив ні погляд, ні чоло,
Спортсмени впали, назавжди́ затихли,
То ж пам’ять – зброя, вічне знамено́.
І світ побачив – правда не зникає,
Хоч МОК – стіна глуха і надміцна,
А Влад і пам’ять, й гідність захищає
Про тих, кого́ забра́ла ця війна.
Підтримав світ, та МОК, неначе скеля,
Неначе непорушна та стіна,
Йому байду́же, що горить оселя,
Що в нас щодня лютує сатана.
Для них атлети — то всього́ лиш цифри,
В паперах — «мир», «нейтральність» і «статут»,
А в нас за кожним кроком — смертні шифри
І сотні тих, хто не змагався тут.
Бо їхні старти — то сирени звуки,
Їх фініш там, де вирва і розрив...
Та МОК вмиває від провини ру́ки,
Щоб тільки бізнес олімпійський жив.
Стає боєць, що був колись спортсменом,
І замість кубка — автомат в руках.
Загорнутий у крівцю, мов в знамено,
Бо ворог у домівці й на стежках.
Їм ба́йдуже, що стадіони — в попіл,
Що тре́нера ворожий вбив снаряд.
У них в ціні — лише медальний опій
Та «мирний» спокій вихололих дат.
Вони плекають «чисту» ту нейтральність,
Забувши кров на білому вбранні.
Жорстока і абсурдна ця реальність —
Змагатись з тим, хто нищить тво́ї дні.
Замість доріжки — вирви і руїни,
Замість трибун — мовчання кладовищ.
Він не почує більше гімн Вкраїни,
Бо злет-життя обірвано колись.
Дисква́лять хай — цим честь не відібрати,
Бо вища правда в кожного в душі.
Справжній олімп — це вміти захищати,
А не ховати совість в аркуші́.
У списках тих, хто мав іти на старти,
Тепер хрести та вирви замість дат.
Для МОКу це — лише невдалі жарти,
А для Вкраїни — знищений каскад.
Але спортсмену, в чиїм серці рана,
Не скласти зброї, правди не спини́ть,
І не зламає вимога тирана,
Бо в ньому дух загиблих гомонить.
Він вийде в світ із болем, але гордо,
Щоб кожним кроком пам'ять воскресить.
І хай чиновники мовчать рекордно —
Незламність їм не стерти ні на мить.
Він не один — за ним стоять ті фланги
Спортсменів тих, хто вирушив у бій,
Хто зброю взяв у руки замість штанги,
Лишивши вдома тихий спокій мрій.
Нехай папір диктує заборони,
І чисте поле — совісті межа,
Та дух його не знає оборони,
Гостріший він від бритви та ножа.
Хоч дискваля́ть — не змінять переможця,
Бо правда вища за пусті слова.
В очах у Влада — промінь того сонця,
Яким Вкраїна в пам'яті жива.
18.02.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID:
1057546
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 18.02.2026 01:26:07
© дата внесення змiн: 18.02.2026 01:26:07
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
