Знов порох тихо проорали
Стрункі чотири таргани,
Була їх доля непомітна,
Тягнулась шляхом між весни.
Їм залишалось небагато,
З віконниць наповзала ніч,
Сопілка степу між кагатів,
Шлях позначала до узбіч.
Зозулі масово зникали,
Раділи гніздам горобці,
Життя широкого загалу
Шукало нових манівців.
Кроти шептали до провулків
Стійкі до холоду слова,
Бажала нових подарунків
Їх суть пробуджена жива.
А чи багато треба вранці
Зібрать на щастя таргану -
Краплину сонця на фіранці,
З TV новину рятівну,
Десяток мідяних дзвіночків,
Чужу провину чужини
Казок заброд і богомольців
Із краю вічної війни...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=E7tDhTn7WAk
