І світ на паузу, і дню кінець,
Лягає втома між думок рядками.
Стихає час, мов тихий спів сердець,
І ніч торкає спогади руками.
А завтра знову шлях і боротьба,
Зі світлом ранку, з вірою живою.
Та нині тиша, мов свята судьба,
Що темну ніч вінчає глибиною.
Не з золота, а з прожитих чуттів,
Зі слів простих, що гріли без причини,
З надій, що не злякались холодів,
Цей дню вінець по-справжньому єдиний.
Де кожен крок — не випадковий штрих,
Де серце знає: все було недарма.
І тиша ставить крапку замість слів,
І дню вінець, і світ завмер до рання.
01.02.2026
