Дню вінець

І  світ  на  паузу,  і  дню  кінець,
Лягає  втома  між  думок  рядками.
Стихає  час,  мов  тихий  спів  сердець,
І  ніч  торкає  спогади  руками.

А  завтра  знову  шлях  і  боротьба,
Зі  світлом  ранку,  з  вірою  живою.
Та  нині  тиша,  мов  свята  судьба,
Що  темну  ніч  вінчає  глибиною.

Не  з  золота,  а  з  прожитих  чуттів,
Зі  слів  простих,  що  гріли  без  причини,
З  надій,  що  не  злякались  холодів,
Цей  дню  вінець  по-справжньому  єдиний.  

Де  кожен  крок  —  не  випадковий  штрих,
Де  серце  знає:  все  було  недарма.
І  тиша  ставить  крапку  замість  слів,  
І  дню  вінець,  і  світ  завмер  до  рання.

01.02.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1056481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2026
автор: Svetoviya