Цей вірш оперує поняттями культури Персії до ісламської революції (революції аятол) 1979 року. Автор розглядає Персію зі сторони естетичного задоволення Близьким Сходом та засуджує правлячий режим аятол, який постачає росії дрони для вбивства українців. Автор закликає до повалення диктатури, використовуючи метафору «Перського(Каспійського) лева».
КАСПІЙСЬКИЙ ЛЕВ
Я — падишах із батьківщини рози.
Сідай, чужинцю, та повідай нам:
Як жити там, де холод і морози,
З якого краю ждати нам загрози,
Та чи привіз ти із заморʼя крам?
Ми у палаці батька мого Кіра,
Де видно весь гарячий Тегеран,
Тут не померла Заратустри віра,
І має прапор з візерунком звіра,
Та проростає у садах шафран.
І не чудуйся розкошам палати:
У нас повсюди шовк і самоцвіт.
Ми і тобі покроїм пишні шати,
Як тут захочеш жити і вмирати
Та вивчиш вʼязь і диво-алфавіт.
Затям собі і мов цілому світу,
Що Персія безсмертна, як боги,
І всім неси слова святого міту,
Про твар з огню Старого Заповіту,
Що йде квитати з ворогом борги.
Та кожен день вона зростає в силі,
І серце в неї гнівом палахтить.
Наш лев, як сонце, сяє, в небосхилі,
І скоро на Каспійській синій хвилі
Свободою він нас благословить.
25.01.2026
