Падаю? Вклоняюся снігам...
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
Неживі, безликі силуети.
Заметіль. Майданчик. Стадіон.
І годинник, зроблений з рубіну.
Запізнився. Маю тільки сон,
У якому знов кровить провина.
Господи, пробач! Прошу, залиш
Ти мені поразку в цій гонитві!
Сповнює собою кожний вірш
Щирість поминальної молитви.
