Осінній день похмурий не погожий,
Невидно сонця ,дощик накрапа.
Понурені ,в зажурі перехожі,
І в мене на душі якась хандра.
Ще зранку сонечко гарненько посміхалоь,
Не гріло ,та приємно всім було,
А зараз десь за хмари заховалось.
І настрій немов вітром віднесло.
Ще зранку в душу мрії заглядали,
Надія несла радість і тепло,
З обіду усе хмари заховали,
І душу немов снігом замело.
Печаль у серце тихо зазирнула,
Вмостилась на краєчку , в самоті.
Ніби туманом навкруги все огорнула ,
Й крізь нього бачу постать в далині.
Така знайома,й водночас далека,
І ніби близько, але в вдалині.
І я немов підранений лелека,
Що залишився сам на чужині.
