Час - не поїзд, не наздоженеш,
Дні в галопі, мов нестримні коні.
Що згубив, того вже не знайдеш,
Під дощем на мокрому пероні.
Не зібрати те, чого нема,
В Бога треба розуму просити...
Бо коли постукає зима,
Ти не зможеш двері зачинити.
То ж сприймай сьогодні все, як є,
Запали у свічечці надію.
Що надбав, те й маєш, все твоє.
Не кажи - не знаю, чи - не вмію.
Маєш змогу по землі іти,
В серці май хоча б маленьку мрію.
Хоч для когось вогником світи,
І тебе тепло твоє зігріє.