Оригінал:
Юнна Мориц
В ЗЕМЛЕ УКРАИНСКОЙ
В земле украинской немало корней
и много, ох много в ней зерен!
В далекие веки привеялся к ней
и крепко привился мой корень.
Там Руфь с Авраамом пахали клочок
земли ненаглядной и нищей.
Была у них тачка, соха, и бычок,
и скрипка – духовною пищей!
Они эту скрипку с собой привезли
из дальней и мне неизвестной земли,
хотя и могла бы наврать я
(как делают многие братья)
и дать описанье Мадрида и Рима,
которых прошли они якобы мимо.
Наверно, прошли! Но так много земель
прошли эти двое скитальцев,
что если бы я их считала теперь –
где столько взяла бы я пальцев?
А Руфь с Авраамом купили тесак,
топорик, резец и рубанок,
и красной резьбою их сын Исаак
долбил сундуки для крестьянок,
пока не приехал из Винницы Швец
(парижской он мебели был продавец!)
и, красную видя работу,
издал он свистящую ноту,
полез в саквояж, извлекая журнальчик:
– Попробуй-ка сделать вот это, мой мальчик!
И ногтем обвел он, без лишней риторики,
предмет для гостиной времен «директорики», –
немало словечек коверкал мой прадед,
но это искусства его не изгадит!
Ведь многие мебели сделаны им –
да так, что учиться поехал он в Рим,
французских декоров отведал он тайны,
а в марте вернулся на землю Украйны.
А скрипочка, скрипка? Да где же она?
Играл на ней Берко и Пиня.
В хибаре, в кошмаре – во все времена
была у нас эта святыня!
Бывало, тиха украинская ночь,
а скрипка поет над рекою,
и мальчик, которому буду я дочь,
прижался к ней смуглой щекою...
Ах, вот она скрипочка! Мигом нашлась!
Такие тончайшие вещи
находятся там, где тончайшая связь
прошла сквозь беспамятства клещи,
прошла невредимо настолько тонка
и скрипочка эта, и эта щека,
и мальчика тонкое плечико...
(Однажды ему не смогу я помочь!
И будет тиха украинская ночь...
И он улетит с этой скрипочкой прочь,
щекою прижав ее к плечику,
как подобает кузнечику.)
Ах, вот она скрипочка! Вот же она!
Играл на ней Берко и Пиня.
Тончайшей струною их вечного сна
привязана я к Украине.
Мій український переклад:
Юнна Моріц
У землі українській
У землі українській всіляке коріння
І зерна численні, численні.
До неї привіявся в давні століття
Мій корінь, привився ж він певно.
Там Рут з Авраамом вдвох клаптик копали
Землі, де краса і жебрацтво.
Вони мали возик, соху, бичка мали
І скрипку – щоб дух харчувався!
Цю скрипку з собою вони привезли,
Мені невідомо, з якої землі,
Хоча я могла б і збрехати
(в цім досвід братів перейняти)
І опис Мадриду і Риму надати,
Бо їх довелось моїм предкам минати.
Так, мабуть, минули! Та стільки земель
Пройти блукачам довелося,
Що я не змогла б рахувать їх тепер:
Ну, де б стільки пальців знайшлося?
А Рут з Авраамом купили тесак,
Різець і сокирку, й рубанок,
І з різбленням ладно їх син Ісаак
Зробив кілька скринь для селянок,
А згодом приїхав із Вінниці Швець
(паризьких аж меблів він був продавець!)
І, бачачи ладну роботу,
І він просвистів свою ноту,
Він взяв саквояж, щоб журнальчик відкрити:
- Мій хлопчику! Спробуй оце ось зробити.
І нігтем окреслив він – досить риторики! –
Предмет для вітальні часів “’директорики’”, -
Мій прадід чимало слівців міг псувати,
Та творів його звичці цій не зламати.
Чимало є меблів, що зроблені ним,
До Риму поїхав навчатися він,
Французьких декорів пізнав таємниці,
Був в березні знов на землі українській.
А скрипонька, скрипка? Де ж ділась вона?
На ній грали Берко і Пиня.
В халупці, в негоді – в час зла, в час добра
Ми цю зберігали святиню!
Було: українська ніч тиха така,
А скрипка співа над рікою,
І хлопчик, якому я буду дочка,
До скрипки притиснувсь щокою…
Ах, ось вона, скрипонька! Знайдена вмить!
Бо речі найтонші, дивніші,
Знаходяться там, де зв'язку не згубить:
Він пройшов крізь непам’яті кліщі.
Пройшов він без шкоди – настільки тонка
І скрипонька ця, і хлопчинки щока,
Який він тонкий, явив, граючи…
(Безсилля мого колись трапиться мить!
Ніяк тиха ніч знов не буде бринить…
Він разом зі скрипонькою відлетить,
Щокою її до плеча притискаючи,
Як коник притиснуть і мав би, вчиняючи.)
Ах, ось вона, скрипонька! Зараз візьму!
На ній грали Берко і Пиня.
Так от, найтонша струна їх вічного сну –
Мій з тобою зв'язок, Україно.
Переклад 22.10.2025
ID:
1050012
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 22.10.2025 14:42:24
© дата внесення змiн: 22.10.2025 14:42:24
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
