Знов ніч прийшла до мене,
Ну, а до тебе - ранок.
А в мене все ще осінь,
А в тебе вже - весна.
А в мене все буденно,
А в тебе - дикій танок.
А в тебе завжди гості,
А в мене - тінь одна.
Та прірва, що між нами -
Не роки і не відстань,
Не якийсь інший вимір,
Та не чужі краї...
Все це - кумедна драма:
Ми ж у одному місті,
От - поруч - дві квартири,
А ми з тобою - ні.
Нажаль, до потойбіччя
Я того не потраплю,
Де ми будемо разом.
Та й біс з ним! Все одно
Вже майже кожну ніч я -
Краплина та за краплей -
Наповнюю мрій вазу
Віршованим вином.
У напої у тому
Я тебе обіймаю,
Цілуємось безтямно,
Кохаємось в зірках.
А вранці в мене знову
Похмільне існування.
І тінь до себе тягне
З петлею у руках.
Та трохи постраждавши,
Знов ходжу на роботу,
Готую дома їсти -
Та їм на самоті.
"Все добре", - собі кажу.
Та вчу потрохи ноти,
Щоб написати пісню -
Й подарувать тобі.
14 жовтня, 2025