Бубнявіли думки, в пустелі, опус.
Камінний Скопас вирізьбив свій час.
Стежки ридали у черговий ляпас.
Пішов за ним не зловлений Пегас.
І вигинався тиші пліт лозою.
Стрічався, з краєм, присмак, в кожнім дні.
А ще, складався візерунок з гною,
У випалені контури брехні.
Поважна ницість дихала в обличчя.
За хрест ховала голосу покір.
Вмивалась слізьми пахощів. Каприччя —
З вінком лавровим забавлявся тхір...
Марія Дребіт (Голодрига)
29.05.2025 Португалія
малюнок авторки із використанням ші