Буваємо на дні ми й на вершині, приваблює висока всіх гора, не вистачає людяності нині, не вистачає інколи добра! Час не простий, війна руйнує долі, тривожно жити в селах і містах, у небезпеці юні й сивочолі, панують у домівках сльози й страх... Звичайно ще не згас вогник надії, що в нас нормалізується життя, в таких умовах людяність зігріє, добро покращить самопочуття...
