Козача Лопань моє рідне селище,
Серце тріпоче від мороку і болю,
Хати, долини, дерева - скрізь згарище,
Руїни – привиди, аж пекучо оку.
Люди понівечені, життя в підвалах,
Війною виснажені, в душі тривога,
Давно вже мрії приспані у завалах,
На жаль і втрачена до життя дорога.
Посадка, рів і шлях окроплений кров'ю,
Їхали танки, знищували все святе,
Не посміхнулась доля сину – герою,
Який любив свій рідний край понад усе.
Вас скільки дітки… полягло при землиці…
Вступали в бій, дивлячись смерті у очі,
Між хмар птахами зникли в небесній висі,
Шукали прихисток під покровом ночі.
Вже третій рік блукає смерть по окрузі,
І не потрапити туди й на хвилину,
Навіть на цвинтар, де родина і друзі,
Ущент розбитий і бомблять без упину.
І все ж блукають думки в любов одіті,
Війна закінчиться і розквітне мрія,
Настане мир, благодать божа на світі,
Життя не згасне, як свіча - є надія…
Бо материнське серце вірить ЗСУ.
Чому так часто, плаче небо,
Вогонь всебічний смажить хмари,
Та хто посмів порушить кредо,
Несуть на землю темінь, чвари.
Вогонь, руїни, оголена,
Осінні сльози?І не тільки,
Зриви шахідів, синь зболена,
Роздерте небо. О, зла стільки!
Знов зграя воронів край неба,
На мить світило рине в пітьму,
А ти стоїш під голінеба,
І ката клянеш, злобну русню.
Летять снаряди, як примари,
Жаль не сховатися від біди,
Такі у снах, бачив кошмари,
Адже не ждав, нападу, війни.
Чому плаксиве піднебесся?
Щодня хоронять дочок, синів,
Тож ти в зневірі лишаєшся,
Війна поглинула... цвіт всіх мрій.
Не стих, пече материнський біль,
Полинні сльози, з неба зливи,
Ущент розбите зерно надій,
Лихо тебе, не ощасливить.
На склі вікна чорні краплини,
Ніби у мареві століття,
Коли ж позбудемось ск*тини?
Яка несе смерть і жахіття.
09.12.2024р
Доки жива надія, доти й житимуть Ваші односельці, Ніночко. Хочеться вірити, що повернеться влада до людей обличчям і відбудують сотні зруйнованих домівок.
Душевно-зворушлива посвята, дуже сумно.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарна лірика, а про материнське серце вірить ЗСУ, скажу так, знаю хлопчиків 11 років, кожен з них на ЗСУ зібрав і перечислив один з другим понад 200 тисяч гривень, а от цікаво скільки президент з своїх статків особистих коштів перечислив, народні депутати з своїх власних кишень, блогери, які формують народну думку, з власної кишені, а не з агітованого ними народу, а то на вірі залізли в кишені босого й голодного люду, а самі, конкретно кожен і тоді буде очевидно хто є хто в цій країні і лише на плечах трудового народу та його вірі ми витримали ці випробування і без злочинних наказів зверху ми пермогли б і в 14 році уже і в 22 році завдяки власному народу і тому потенціалу , що мали в той час.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірш написаний з великою любов'ю до рідного краю...тут душа яка розривається від болю і серце, що болить за людей, що переносять пекло війни...Дякую вам п.Ніно!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00