Холодна як сніг застигла в крижину
слова мої майже не мають рутини
І як не будую я речення знову
вона не зважає на їхню будову
Надмірно холодна красива та горда
хіба вона піде на каву зі мною
Я ж можу її холод ніжно топити
і душу завмерлу своєю зігріти
Я ж можу її за кружляти в пориві
І сніг розкидати в білі хмарини
Розвіяти холод в приємні напої
І взяти за руку її непокору
