знов дивлюсь у вікно
і мерзну
зверху звисає зерно
бездна
стільки таких як і я
наполегливо дивляться вдаль
за минулою даллю навіщось примчалась печаль
стіни не від втікачів
надто тонкі
в тиші шибки уночі
надто дзвінкі
депеша поспіла за дні
загаси для безпеки вогні
до повернення йди й забирай із собою всі ні
бо слідком за незвичним тобою
дві черги бач
і себе обхідним удостоїв
завідувач
зреклися хитрити хто знав
все одно чашу пити до дна
а за осінню звісно як завжди приходить весна
без власної волі народжені та
всі різні
і всім навіщось потрібні свята
та пізно
намагаємось душу зігріти
хто пити хто трішечки пІти
як часто ми хочемо знов повернутися в діти
телефон калатає аж виє
щось хоче
ну чому кожен ранок такий
неохочий
якщо найприємніше спати
навіщо свідомості ґрати
здається мені один одному досить брехати
а то хліб на столі від розмов
зачерствів
та й самі ми хто де ну а хто
мертвий
а живі бачать тільки себе
кажуть інше мене не шкребе
ну кого обере Він наступним боїшся тебе
проте Він біля тебе збирається бути
поряд
і не зводити з тебе ніби з отрути
погляд
адже мати тобі точку зору
свою чи Його неозору
хочеш чи ні визначатися саме впору
і станеться світло тобі все одно
та сорі
дітям збирати у бездні зерно
зорі
а тобі засвітився квиток
до зупинки де все кажуть ok
відчиняй свої двері броньовані скоро стрибок
тобі випаде звісно одне
десь на пляжі
узбережжя зібрати колег
в камуфляжі
і сліз не тримаючи вниз
відбути сердечний стриптиз
не соромлячись тихо що скоро покличуть на біс
***
