Ступаю обережно, крок за кроком.
Дорога так далека і важка.
Боюся, що спіткнуся ненароком,
І в цьому іймовірність не низька.
Чиїсь сліди вже припорошив сніг,
Невже когось вела до щастя мрія?
Зимову непогоду чи здолати зміг,
Тримала, як мене, його надія?
А я іду, бо твердо знаю шлях,
Дурне завзяття йти допомагає.
Не раз все ж підкрадався в душу страх,
Та мрію досягну, я точно знаю.
Та де ж все ж ти, омріяна весна?
Знайду дорогу я до тебе все одно...
Невже, весна це стукає в вікно?...
Прокинулась..Чомусь я довго спала,
Весна сама до мене завітала..
Чудова поезія! Хай сняться тільки гарні сни й збуваються усі бажання! Душевне сприйняття весни, сердечні сподівання. Сприйняти світ у всі красі!Хай Бог допомагає здолати всі страхи!