Дев'ять років сьогодні, так час пролетів…
Наче вчора торкались мене твої руки…
Сум безмежний не згас березневих тих днів,
Днів, коли ти терпіла пекельнії муки.
Ти фундаментом в нашій родині була,
Тож, коли за межу так слухняно ступила,
Смуток втрати торкнувся до мого чола,
І зітерти його навіть часу несила…
