( з циклу " СІМ РЕЧЕНЬ В МІЖТРЬОКРАПКОВІМ ЖИТТІ")
...Струнка і красива шістдесяти двох літня Квіта ( їй ніхто, до речі, не давав стільки років!) нарешті змогла виплакатися...
...Вчора вона знову, вперше за крайніх десять років, переступила поріг свого дому...
...Він дуже хотів дітей, а вона, якось, не дуже, бо дратували її той плач, крики, пустощі та й обов'язків море...
...В сорок сім Квітка вперше стала матір'ю, а в п'ятдесят один він залишив її з двома малолітніми дівчатками-двійнятами, (випровадивши з їхнього спільного дому, привівши нову господиню), яких вона вчилася любити...
...Одному Богові відомо, як їм всім було...
...Цьогоріч, на Святвечір, чотирнадцятирічні сестри, їхній батько та його нова дружина запросили маму Квіту в гості...
...Жінка прийшла, бо для люблячої матері немає більшого щастя, ніж бачити радість в очах улюблених донечок, які палали до мами вдячною любов'ю, а вона відповідала своїм найдорожчим дівчаткам взаємністю, бо навчилася любити...
Марія Дребіт
28.12.2022 Португалія
фото з нету
