Я єсть. Мене туга пробрала.
Жива в мені вторить людина.
Згорьована, спопеліла.
Гірська в мені єсть українка,
міщанка і жінка.
Чого ж мені не чудуватись
від світа?
А з жаху сивіти.
Побили мою Україну,
понівечили мої люди!
Я вся сатанію, звірію!
Як бути, як бути.
Як марно і тужно заснути
і хліб проковтнути.
Я єсть, в мені б'ється надія
І б'ються за мене ночами.
Ламають льоди криголами
я з вами, я з вами.
