Я б тягла тебе попри безсилля
Із палаючих чорних будинків
З язиками із сірої димки
Десь нагору, в безпечне довкілля.
Я б укрила тебе на рівнині,
Де лиш згарища і попелища,
Коли будемо разом на днищі,
Щоб зцілився небесною синню.
Бо ти йдеш, узуваючи берці,
Не беручи з собою нічого,
Тільки нашу останню розмову
І маленький шматок мого серця.
