З-під снігу виглянув підсніжник,
Навколо глянув - білий світ.
Весни він перший був розвідник,
Про ве́сну мріяв дивоцвіт.
Зима зустріла легким снігом,
Холодний дихав вітерець.
Родився він, мабуть, поспіхом,
Ще не прийшов зимі кінець.
І затремтіла ніжна квітка,
Відкрила очі з напівсну.
Зима ж, біленька, як лебідка,
В думках: ще снігу підтрушу.
І здійнялася тут завія,
Закрили хмари білий світ.
І зникла про тепло надія,
І розпустився снігоцвіт.
Враз засліпила квітці очі,
І з головою замела.
Зимовий день - чорніше ночі,
Біда прийшла та чимала.
Прикрило сніжне покривало,
Чекала іншого тепла.
Зима підсніжник заховала,
Далеко мрія десь втекла...
Так тепло стало на душі,
Приніс підсніжник настрій.
Прийшла весна у Вашому вірші,
У ній живуть надії наші.
Гарно, дорога Надюшко! Творчих Вам злетів та море натхнення!
ЧАРІВНО! Підсніжникам не страшна заметіль, головне, щоби морози були невеликі. У мене на дачі пару років назад зацвіли на Різдво і ми присипали їх сніжком, аж до потепління. Вистояли!
За стійкість, Надіє
Поезія по весняному лірична. Тому дякую Вам за чудовий переспів ранньої весни. Але до Вас у мене одне прохання. Поясніть мені будь ласка що потрібно робити щоб надрукувати твори на сайті, а то мені не зрозуміло. З повагою Йосип Петрик.
Чудова поезія!
Що ж він так зарання поспішив в цей світ...
Це весна напевно,передала привіт...
Дарунки полгоди іноді вражать...
Ось і первоцвіти до нас поспішають...
Гарного дня Вам і натхнення!