Ти обіймай. Хай зносить дах,
І шар за шаром хай зриває,
Бо не опишуть і в піснях,
Що я з тобою відчуваю.
Торкайся пальцями душі,
Щоб вкотре довелось забути,
Що я з тобою на межі,
І не уникнути спокути.
Відчуй мого мовчання смак,
Хоча це іноді й нестерпно.
І в світі, де усе не так,
Нехай хоч щось ще буде теплим.
