Ліниво ріжу скибками мелодію кошлату:
вона не зазвучить, допоки тілом не піднімуся над духом,
ще кільканадцять кроків вперто, гідно, прямо -
і загнуздаю волю в свої руки.
Я знаю, віжки всі цупкі й ширшаві,
і батіг рани залишає на м'якому, виніженому тілі,
але якщо триматись цілі й іти прямо,
то сенс життя проявиться у дії.
