Я ненавиджу свої захисти,
Бо колючі, як бите скло,
Не дають мені вільно дихати,
Не впускають чиєсь тепло.
Я оточена всюди стінами:
Не впустити і не зайти,
Захистилася полем з мінами,
За потреби щоб легше втекти.
Люди стукають в замкнені двері,
І втомившись, частіше ідуть.
Я у темряві дивлюсь на стелю,
Бо у мене тут тиша і нудь.
