За вікном тихо капає дощик,
Вітерець ледь-ледь тюль колихає,
На кватирці веселий горобчик,
Зацвірінькавши, все не змовкає
І так легко... Й так хочеться чути
Стукіт крапель та радісний щебет,
Жадно свіжість ранкову вдихнувши,
Притулитися ніжно до тебе...
І збагнути, відчувши, збагнути,
У обіймах, яке ж воно щастя,
Крізь цілунки, до нього торкнутись,
Щоб злетівши, у небо упасти...
