| 
																								
												 	Кажуть, одна ластівка весни не робить. Але коли 
ця ластівка летить з Подільська, що на Одещині… Хочу 
спростувати це твердження приповідки!
	Отож, переді мною “перша ластівка” з художньої 
майстерні  Світлани Пирогової – педагога-філолога за 
фахом, витонченого романтика за настроєм, поетеси-лірика 
за покликанням. патріота свого краю і України  в цілому -
за переконаннями. Невелика за об’ємом книга (120 стор) 
містить в собі твори, укладені у чотири цикли: “Мій сад 
любові”, ”Поезія йде від душі”, ”Феєрія любові” та ”Ми 
різні з вами”. Це – роздуми автора про найкрасивіше із 
людських почуттів – кохання, непрості, часом драматичні,  
взаємовідносини між людьми, що несуть в собі жіноче і 
чоловіче начало – Інь і Янь, про глибокі переживання, 
пов’язані з несподіваними колізіями любовної дуелі, єдності 
і протиріч з природою і суспільством. Автор шукає відповіді 
на ті питання, які хвилюють кожного з нас та спонукають до  
благородних поривань і пошуку істини. Картини природи у 
Світлани тісно переплітаються з людськими почуттями і 
проблемами  в єдине ціле, особливо, коли йдеться про те, 
що “топче життя”:
    		…І плачуть у небі зі смутком хмарини,
    		Чи буде колись каяття?
Протиставлення  “мовчазних терпінь” і ”німих безсиль” теплу́ 
“сонця грейпфрутового” у поетеси звучить як вирок конкретному 
суспільству й людству, в цілому, що нездатні справитися з тими 
завданнями і труднощами, що постали перед ними. Причини 
негараздів у людини чи суспільстві вона шукає і, звісно ж, 
знаходить на терѐнах моральності, любові, чистоти душі і духу,
		Бо у житті усе для нас можливо,
		Якщо в душі любові чистий храм.
          Такий підхід до аналізу людських почуттів і вчинків, 
очевидно, цілком оправданий, якщо визнати існування 
категорій добра і зла, божеств і демонів,  ангелів і лихих.  
Саме  таких  концептуальних  засад притримується Світлана, 
наділяючи своїх літературних героїв підчас протилежних 
якостей, що робить її твори динамічними, художньо цілісними 
та експресивними за сприйняттям. Для втілення своїх задумів 
і естетичних уподобань вона у своїх творах часто говорить 
натяками, опускаючи слова та замінюючи їх тире чи трикрапками, 
ніби запрошуючи цим читача продовжити думку, аби зробити 
його причетним до зображуваних подій і вчинків героїв, а відтак 
уволікаючи їх тим самим до поетичного процесу. При цьому вона, 
тяжіючи до лаконічності викладу, надає перевагу коротким  
3-катреновим віршам, оздоблюючи текст ритмами – від найбільш 
вживаного ямбу до співучого анапесту:
		Україно моя, хоч страждала від болю,
		Не зламати нікому твій вільності дух,
 		Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
        	Не здолати вкраїнської нації рух.
	Наводячи вище зазначену цитату з редагованої книги, 
хотілось би відмітити і її національно-патріотичне спрямування. 
В цьому можна переконатись, читаючи  твори, зокрема, цитовану 
вже поезію  “Яку заплатити ціну?”, а також:“Оті, що в камуфляжі”,
“У вишиванці і душа, і доля”, “Настане перемоги мить”, “Не зміню 
маршрут життя” та багато інших. Авторові болить доля України, 
доля свого багатостраждального народу.
	Безумовно, не все в збірочці є однозначним, як неодно-
значним є і саме життя. Деякі спірні моменти в текстах компенсу-
ються щирістю та любов’ю, з якою поетеса змальовує своїх 
героїв, особливо у частині інтимної лірики. Тут вражає читача 
та глибина та інтуїція, з якою жіноча ніжність проникає в закутки 
душі суб’єкта обожнювання чи емпатії. Відтак всі поезії читаються 
легко, з захопленням та надією на нові цікаві вірші С. Пирогової.
	Єдиним недоліком анонсованого видання, на мою думку, 
є те, що в ній, за ініціативою автора, розшифровано псевдонім 
редактора публікації Олекси Удайка. Одначе, це не стосується 
якості та змісту рекомендованої мною книги, що, безсумнівно,  
є вагомим внеском у масову українську літературу. Адже цілком 
зрозуміло: те, що удалось сказати Світлані є оригінальним і 
неповторним, як і та «Неповторна  мить», яку пережила авторка, 
створюючи дану книгу, чию перемогу ми, прихильники іі таланту,
святкуємо тут, у Клубі поезії. 
	Залишається лише пожалкувати, що наклад цієї книги 
занадто малий – всього 100 примірників! Як казав колись один 
із професіональних поетів (цитую не дослівно, по пам’яті): 
“книга, видана тиражем менше, ніж 1000 примірників, є 
мертвонародженою і приреченою на забуття”. Побажаємо 
Світлані Пироговій спростувати це твердження “оракула” і 
наврочимо її “законно народженому дитяті” цілком  здорового 
і, надіюсь, щасливого довголіття. 
	Адже нині існує альтернативний "паперовому" і більш 
масовий шлях у “лани широкополі” – формат електронного 
друку. Як писав колись наш Тарас:
                                В Україну ідіть, діти!
                                В нашу Україну…
	Побажаємо ж і ми, поети “Клубу поезії”, нашій колезі 
наснаги і творчого піднесення при написанні нових, цікавих 
і, поза всяким сумнівом, корисних творів і книг в галузі, яка 
так потрібна людям, як чудодійна пігулки від коронавірусу, 
в ці нелегкі для нашої країни, але неповторні миті нашого
суспільного життя.
03. 04. 2021
© О. Удайко
																											
														ID: 
															909909
														
														 
														
														
														ТИП: Проза СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика 																												дата надходження: 03.04.2021 11:57:46														 
														© дата внесення змiн: 12.04.2021 13:49:21														 
																													автор: Олекса Удайко
																											 
																										
																										
																								
												
												
													 Вкажіть причину вашої скарги
													
												
												
												
												
																							 |