Кажуть, одна ластівка весни не робить. Але коли
ця ластівка летить з Подільська, що на Одещині… Хочу
спростувати це твердження приповідки!
Отож, переді мною “перша ластівка” з художньої
майстерні Світлани Пирогової – педагога-філолога за
фахом, витонченого романтика за настроєм, поетеси-лірика
за покликанням. патріота свого краю і України в цілому -
за переконаннями. Невелика за об’ємом книга (120 стор)
містить в собі твори, укладені у чотири цикли: “Мій сад
любові”, ”Поезія йде від душі”, ”Феєрія любові” та ”Ми
різні з вами”. Це – роздуми автора про найкрасивіше із
людських почуттів – кохання, непрості, часом драматичні,
взаємовідносини між людьми, що несуть в собі жіноче і
чоловіче начало – Інь і Янь, про глибокі переживання,
пов’язані з несподіваними колізіями любовної дуелі, єдності
і протиріч з природою і суспільством. Автор шукає відповіді
на ті питання, які хвилюють кожного з нас та спонукають до
благородних поривань і пошуку істини. Картини природи у
Світлани тісно переплітаються з людськими почуттями і
проблемами в єдине ціле, особливо, коли йдеться про те,
що “топче життя”:
[i]…І плачуть у небі зі смутком хмарини,
Чи буде колись каяття?
[/i]
Протиставлення “мовчазних терпінь” і ”німих безсиль” теплу́
“сонця грейпфрутового” у поетеси звучить як вирок конкретному
суспільству й людству, в цілому, що нездатні справитися з тими
завданнями і труднощами, що постали перед ними. Причини
негараздів у людини чи суспільстві вона шукає і, звісно ж,
знаходить на терѐнах моральності, любові, чистоти душі і духу,
[i]Бо у житті усе для нас можливо,
Якщо в душі любові чистий храм.
[/i]
Такий підхід до аналізу людських почуттів і вчинків,
очевидно, цілком оправданий, якщо визнати існування
категорій добра і зла, божеств і демонів, ангелів і лихих.
Саме таких концептуальних засад притримується Світлана,
наділяючи своїх літературних героїв підчас протилежних
якостей, що робить її твори динамічними, художньо цілісними
та експресивними за сприйняттям. Для втілення своїх задумів
і естетичних уподобань вона у своїх творах часто говорить
натяками, опускаючи слова та замінюючи їх тире чи трикрапками,
ніби запрошуючи цим читача продовжити думку, аби зробити
його причетним до зображуваних подій і вчинків героїв, а відтак
уволікаючи їх тим самим до поетичного процесу. При цьому вона,
тяжіючи до лаконічності викладу, надає перевагу коротким
3-катреновим віршам, оздоблюючи текст ритмами – від найбільш
вживаного ямбу до співучого анапесту:
[i]Україно моя, хоч страждала від болю,
Не зламати нікому твій вільності дух,
Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
Не здолати вкраїнської нації рух.[/i]
Наводячи вище зазначену цитату з редагованої книги,
хотілось би відмітити і її національно-патріотичне спрямування.
В цьому можна переконатись, читаючи твори, зокрема, цитовану
вже поезію “Яку заплатити ціну?”, а також:“Оті, що в камуфляжі”,
“У вишиванці і душа, і доля”, “Настане перемоги мить”, “Не зміню
маршрут життя” та багато інших. Авторові болить доля України,
доля свого багатостраждального народу.
Безумовно, не все в збірочці є однозначним, як неодно-
значним є і саме життя. Деякі спірні моменти в текстах компенсу-
ються щирістю та любов’ю, з якою поетеса змальовує своїх
героїв, особливо у частині інтимної лірики. Тут вражає читача
та глибина та інтуїція, з якою жіноча ніжність проникає в закутки
душі суб’єкта обожнювання чи емпатії. Відтак всі поезії читаються
легко, з захопленням та надією на нові цікаві вірші С. Пирогової.
Єдиним недоліком анонсованого видання, на мою думку,
є те, що в ній, за ініціативою автора, розшифровано псевдонім
редактора публікації Олекси Удайка. Одначе, це не стосується
якості та змісту рекомендованої мною книги, що, безсумнівно,
є вагомим внеском у масову українську літературу. Адже цілком
зрозуміло: те, що удалось сказати Світлані є оригінальним і
неповторним, як і та «Неповторна мить», яку пережила авторка,
створюючи дану книгу, чию перемогу ми, прихильники іі таланту,
святкуємо тут, у Клубі поезії.
Залишається лише пожалкувати, що наклад цієї книги
занадто малий – всього 100 примірників! Як казав колись один
із професіональних поетів (цитую не дослівно, по пам’яті):
“книга, видана тиражем менше, ніж 1000 примірників, є
мертвонародженою і приреченою на забуття”. Побажаємо
Світлані Пироговій спростувати це твердження “оракула” і
наврочимо її “законно народженому дитяті” цілком здорового
і, надіюсь, щасливого довголіття.
Адже нині існує альтернативний "паперовому" і більш
масовий шлях у “лани широкополі” – формат електронного
друку. Як писав колись наш Тарас:
[i] В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну…[/i]
Побажаємо ж і ми, поети “Клубу поезії”, нашій колезі
наснаги і творчого піднесення при написанні нових, цікавих
і, поза всяким сумнівом, корисних творів і книг в галузі, яка
так потрібна людям, як чудодійна пігулки від коронавірусу,
в ці нелегкі для нашої країни, але неповторні миті нашого
суспільного життя.
03. 04. 2021
© О. Удайко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2021
автор: Олекса Удайко