Тліє вечір, вже сонце сховалось,
Там ген-ген багряниться, ледь, обрій...
Так спокійно, так затишно стало.
Місяць ясний, гукаючи зорі,
Вийшов стежкою срібною, в небо,
Оповившись чарівним світінням
Й непомітно підкралася темінь,
Покривалом, довкола, укривши
Білий світ, наче тайною ночі...
