Гартувало життя у сталевих обiймах мiй Голос,
Щиру пiсню вела я, долаючи ґрати мембран.
Серед крапель конвалiй бринiла для тебе, мов колос,
Огорнула кохання-любов в лихом зсивлений волос,
В молитва́х заховавши вiдлуння незгоєних ран
17.03.2020 Португалiя
