Забудь про все чого чекала,
Забудь про все, що відійшло.
Даремні марні сподівання –
Кохання втрачене давно.
І звук твоїх простих мелодій
Вже віддзвенів і відспівав.
Не вийшло вічних з них симфоній,
Не гріють більше серця пал.
І потопають в синім димі
Твоїх очей останні сни…
В несамовитім вирі долі,
Немов самотні кораблі.
Автор Наталія Кухта-Жмовка 2001 р.
Картина зі сторінки художника Юрій Цапок
