Слова у борг чужі я не беру
Те, що не призначено мені.
Мовчки стороно обійду,
Босими ногами по стерні.
Боляче, нехай, та не заплачу,
Сльози - слабодухість для душі.
Те, що не моє, ніяк не втрачу,
Не впаду у відчай в метушні.
Заспокойся, знай, що так буває,
Може, це такий закон життя?
Хтось іде і на шляху втрачає.
Не роби із цього відкриття...
Замість тебе хтось твоє знаходить,
Ти не думай, що скінчився світ.
Сонце знову, як тоді все ж сходить.
Гріє дужче, як ввійде в зеніт...
Те, що не моє ніяк не втрачу
Не впаду у відчай в метушні
Слова гордої душі!
Теплої весни Вам Надюшко і взаємного кохання! Веселого настрою і жіночого щастя