Cкільки б років не пройшло,
Як від нас пішли Ви,
Та ми відчуваємо Ваше тепло
І Вашої ласки диво…
Сонечком ніжним гріє нам
Добре Ваше серденько,
Зірка́ми далекими мигкотять
Оченьки Ваші, ненько!
Шелестом листя в садах,
Співом пташиним
Прошепотіла рідна душа,
Що з нами вона і нині…
Лагідним вітром літнім вона
Пестить нас звідти,
Радість найбільшу знала сама,
Що є в неї дітки…
Вітає вона нас привітно
Кожного року в пору таку,
Палки́м чорнобривців квітом,
Духмяним букетом бузку…
Все, що любила наша рідненька,
Нагадує нам кругом і завжди,
Дарма, що стихло її серденько,
Смерті немає, є вічність душі…
Ми відчуваємо, знаєм і вірим,
Що поруч вона повсякчас
Й ангелом зверху дивним чином
Охороняє нас…
Матінко рідна, мила, привітна
Рідна душа!
Хай на тім світі
Буде Вам світло!
Простіть, що не так…
Так, світла їм пам"ять, нашим голубонькам. Мені було лише 35 років, коли не стало матінки. Як мені її не вистачало! Не надивилась, не наговорилась... Хоча їх немає, але вони завжди з нами... Щира подяка за відгук
Щиро дякую, Катрусю, цей вірш ранній, розмір відсутній, та присутні душа, енергетика та монолог з мамою... Наводила порядок у файлах та знайшла... Дякую за відгук. Моя мама Саня була надзвичайно доброю, розумною людиною. Її молодість прийшлась на війну... Тож, багато пережила... До речі, вона також писала вірші. Її подруги розповідали, що вона писала на вечорниці жартівливі Її душа точно охороняє мене і мою сім’ю...