Було колись: бродили по отаві,
літа летіли, літепло текло,
носило нас у заводі лукаві..
На бистрині зламалося весло.
Не утопився я у тому вирі,
вона сухою вийшла із води...
Її несе на інший берег віри,
а я уже не плаваю туди.
Ще маю сили і плекаю мрії,
що видибаю проти течії,
тенета оминаючи її...
Вогонь душі чуже не обігріє.
Ідеї буйні темної стихії
хай оминають гавані мої.
