Кум Петро і кум Гаврило
Вдома сіли випивати,
(Жінки в церкву подалися,
Бо був Спас – велике свято).
Кум Петро, (а пили в нього)
Був господар, все старався,
І дружина - господиня,
Нею дуже він пишався!
-Дослідив я вчора, куме,
(Моя думка незалежна):
Кожна жінка в нас займає
Категорію належну.
Є в нас відьми і чаклунки,
І потворні є на вроду –
Отакі-то скрізь дарунки
Ще підносить нам природа.
Випили по чарці, другій,
Тут Петро почав розмову:
-Що таке - порядна жінка?
В відповідь Гаврило мовить:
-Така - перша в співах, танцях,
Це, як у Миколи Нінка:
Має Колю і коханця –
Оце й є порядна жінка!
-Що Ви, куме, це - повія,
Безтурботна і весела,
Як Кирилова Марія -
Обслуговує всі села.
Це вже лихо, справжнє горе,
Нащо в хаті це ледащо?
Бідний мучиться Кирило,
Така жінка - є пропаща.
І що Нінка, що Марія,
Я різниці тут не бачу…
-Зачекайте, є нюанси,
Я Вам зараз розтлумачу:
-Як тоді таку назвати,
Як, приміром, моя Віка:
Чесна, вірна, тільки має
Лиш одного чоловіка?
Тут Гаврило усміхнувся,
Підморгнув ще й правим оком:
-Таку жінку називають
В нас - самотня й одинока,
Небагато в Віки щастя:
Кухня, Ви, в хліві скотина…
В мене теж самотня Настя,
Бо я в неї, як дитина.
А ще є жінки-вампіри,
І мегери, й мазохістки,
Є, що брешуть через міру,
Є шахрайки й вертихвістки.
В кожного - свої проблеми,
Є над чим тут міркувати…
Жаль, дружини ввійшли в хату –
І закінчились дебати!
