Їй холодно! - троянда на снігу,
Ці пелюстки морозом обпікає.
Тендітну й ніжну, квіточку крихку,
Ніщо на світі вже не захищає.
Ще пам"ятає літо і росу,
Проміння сонця, поцілунки вітру!..
Щаслива тим, що пронесла красу,
Ввібрала в колір сонячну палітру.
Яскраві барви, дивний аромат,
Природа в ній з"єднала воєдино.
...Останній спалах серед білих шат,
І меркне світло від морозу...Зимно...
Ой, вибачте, Вікторе, мою неуважність! Читаю Ваші вірші, додаю собі в обране! Вони такі незвично сформовані, з таким глибоким змістом!Надзвичайно подобаються! а тут - така прикра помилка... Тисячу вибачень, Вікторе!