То не скрипка струною бринить
Та надривно і гірко так плаче,
Це самотнєє серце тремтить,
Що кохає й нестерпно болить,
І згорає... Згорає неначе...
Ні, не скрипка рве душу навпІл,
Не вона... Не вона так ридає,
Залишивши скривавлений слід,
Умирає, розбившись об лід,
Бідне серце... Пощади не знає...
