Березень мене не береже,
Березню такі поперек горла.
Я іще не стала міражем,
але вже тихенька і не горда.
Ти веди мене глибоко вниз.
Ти навчи мене умить зникати.
Має вийти – просто не дивись
і не клич: «Ну, Катю! Катю! Катю!»
Це не важко – збутися комусь,
це так легко – виростити ікла.
Я тепер нічого не боюсь –
Я тепер невидима для світла.
